Вже скоро. Ніч накриє всю садибу.
Але ти виринеш на мить із забуття,
Спитаєш: «Що це, любий, знову вибух?»,
Зібравшись звично бігти в укриття.
Погладить він твоє волосся руде,
І відповість (він також щойно взнав).
— Все! Більше, люба, вибухів не буде.
Це мокрий сніг раптово з даху впав...