У довгої осені сильні крила —
чотири помахи і — на хмарах…
…Обох супутників без зусилля
Вгорі залишить у райських шарах.
А ті, в обіймах, підуть по небу,
Любов звільняючи через очі.
В надії встигнути все, що треба,
пророзмовляють до самої ночі.
А ніч закрутить та вкриє м’яким,
нашепче в вухо казок чудесних,
І нагородить їх усіляким,
спустивши боязко з піднебесних…
Цілком пізнавши нічні принади,
Вони розійдуться вже без страху.
Зима не має над ними влади.
У довгої осені крила птаха....