...Була логістика непроста,
Надії розтанули знову до літа...
Він їй обіцяв: «Дорахуй до ста!
І я з'явлюся, повір, приїду!»
Вона рахувала. Раз в тридцять днів,
Вірячи: цифри надії воскресять.
Та й занурилася в цей наспів...
Дев'яносто дев'ять, дев'яносто десять...
...На мільйон секунд запізнився він.
Та не було у світі міцніше віри.
І вона почула якийсь передзвін
На дев'яносто сімсот чотири...
Так, він з'явився. Хай ледь живий,
пірнувши з минулого в мить у сьогодні...
Вона шепотіла: «Коханий! Мій!»
Рахуючи знов до нової сотні...