Будинок був скупий на звук.
Після відходу дня
Під дахом істерив малюк,
Незріле чортеня.
Ридав уночі. У нього – жах:
Кохання не зрослось.
Любов пройшлася по рогах,
І ніс — не ніс, а щось…
Він остовпів, коли почув
Від однієї з фей.
Сто вісім блискавок метнув
Від крокв і до дверей...
І плакав гірко. Юнаку
Життя ламала ніч.
...А я подумав, що цвіркун.
І дров підкинув у піч...