Сад засипала біла піна.
Пелюсток танець ворожив.
Ліжав на дні весни, як глина,
Солдат між чорних стовбурів.
Не керував у тиші РЕБом,
Не мріяв вцілити когось.
Він думав, що дерева треба
Пофарбувати хоч під осінь.
Жалів, що не купив розсаду
І мамі — мідний купорос.
Що тата не почув пораду,
А поховати не вдалося...
І що ніхто не допоможе,
Щоб зняти броніка граніт.
Що самотужки він не може,
Пірнути в яблуневий цвіт…