Святий Миколай щось малює в стовпчик,
Трохи дивуючись з підрахунків.
Ввічлива дівчинка, чемний хлопчик...
І п'яте місто таких дітей…
Були слухняні, тримались жваво
І не чекали на подарунки.
Допомагали батькам у справах,
Не відкривали чужим дверей
Дивне щось робиться з накладними:
Джип, тепловізор, шкарпетки, дрони.
Думав спочатку: «Та що ж із ними?»
Але на сотні десятій звик.
Щиро щасливі, страшенно раді.
Хоч час від часу і шлють прокльони,
Коли не влазять на сани «Гради».
Дід же поповнює свій словник.
Світла немає — то навіть краще:
Сиве не видно його волосся.
Тільки це місто з усіх найважче.
Крижаний сиплеться з неба суп.
Думки розбиті і невеселі.
Він вже годину шукає спосіб,
Як потряпляти йому в оселі,
Де ні будівель нема, ні труб?