Замріяна останнім солов'єм,
Олеся ніби вибралася з склепу.
Застигла тихо під сліпим дощем,
Неспішно очі підняла до неба.
Зняла з куща смородини листок,
Розтерла. Піднесла до носа пальці,
Помітила, що всесвіт цей розмок,
Он — сонячні в тумані скачуть зайці.
Там Лісовик вступає в перший акт —
З кікіморою гра в наздогонялки,
Тут юний Пан махає танцю в такт,
В воді кружляють золоті русалки.
І цей театр прогнав ії нудьгу.
Вона проклала шлях в своє майбутнє.
Але роздався поруч різкий звук
І Леся знов виринула в будні.