Ти прокинулась звично десь о восьмій чи біля,
Ліве око відкрила, щоб дізнатися час,
Крізь дрімоту відчула: листопад і неділя,
Обійняла подушку — і у сни на запас...
О десятій ти встала й поставила джезве,
(день без кави — безглуздя) і поринула у душ...
...Ти бурчала на кухні, ніби винен весь всесвіт
В тім, що осінь байдужа наробила калюж...
Потім довго сиділа у комфортному кріслі.
Теплий кіт на колінах щось собі муркотів...
Не хотіла нікуди. Всі бажання прокисли.
Бо без нього так сумно від таких вечорів…