Вперше почув він у донецькому степу,
Хоч довкола лежала рівнина до гаю,
Прямо поруч, навколо, лилося з неба —
Пролунала скрипка. Тягуче, без краю.
І, здавалося, більше ніхто не почув.
Поруч виліз взводний з очима вовка.
Піднявся в окопі, набакира чуб.
Куля свиснула — вжик! І скрипка змовкла.
Потім чув скрипку тричі — містичний скрут.
Лейтенант Івашко, Шаман і Грудень
Після цих нудних звуків упали в бруд.
І він вирішив: гірших пісень не буде.
Але нині він чув, наче сто симфоній.
Ноти липли до вух, як криваві плями.
Наступали орки в сліпій агонії —
І він сам вставав з оркестрової ями.