Воювали. Котів підбирали чужих.
Проводжали своїх, діставали під дих.
Піднімалися зламаним пупсом
З заготовленим плюсом.
Та і знову пірнали в бої. Скреготали зубами.
Від'їжджали, стрибнувши на хвилю круту,
Знов міняли країни оцю на оту,
Поки Цельсій не став Фаренгейтом,
Й не скінчилися гейти
Але не забували війну і ридали ночами.
Все хотіли забути і просто любити.
Не могли припинити під подушками вити.
Не буває такого дощу, що би з пам’яті змити...
Нас ковтає байдуже
божевілля дракон.
Ми готові повірити: то лише сон,
Просто мами нас гойдали дуже.
Просто мами нас гойдали дуже...